БАТЬКАМ

Любі батьки!Прошу вас подивитися відео проти домашнього насилля!Можливо,хтось перегляне свої методи виховання!Діти-це найдорожчий скарб!Бережіть їх.

https://www.youtube.com/watch?v=R7df37vCjIQ

ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА РОЗВИТОК ДИТИНИ

   Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги. ЗМІ супроводжують життя не тільки дорослих, а й дітей. Телевізор, комп’ютер, відео давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У багатьох сім’ях, як тільки дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові потішки. Сидіння перед екраном цілком усіх улаштовує, а особливо батьків: малюк не плаче, нічого не просить, не бешкетує, безпечно поводиться і в той же час отримує враження дізнається щось нове. Купляючи малюкові відеокасети, диски, комп’ютерні ігри, батьки, безумовно, піклуються про його розвиток і намагаються зайняти його цікавою справою. Але якщо дорослі не братимуть активної участі у спільному перегляді телепередач і комп’ютерних іграх, це може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров’я дитини (про порушення зору, осанки, дефіцит рухів сказано багато), але і для її психічного розвитку.

   Один із найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп’ютерного» життя є вплив на розвиток дитини . В останні роки батьки, педагоги все частіше згадують про цю проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх мовлення бідне і примітивне.
Здається, що дитина сидить біля екрану, постійно чує мовлення і зайнята достатньо цікавою справою. Але мовлення – це не повторення чужих слів та їх запам’ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, але й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже, відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу. Більшість батьків помічають, що діти не хочуть, щоб їм читали книжки,і саміж ж вони втрачають інтерес до книжки, вони виявляють бажання переглядати мультики на відео. У результаті не відбувається обговорення побаченого, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись читати. Згодом це дуже негативно дасться взнаки під час вступу дитини до школи.
Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникають у дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати її у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів.
Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи у соціум, дитина пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починає діяти так само.
Щорічно у навчальних закладах нашого міста, проводиться моніторингове дослідження щодо визначення актуальності пробеми насильства та проявів жорстокості серед учнівської молоді, де можна чітко прослідкувати за тим, де учні спостерігають прояви насильства і жорстокого поводження. Найбільші показники серед ЗМІ, і в мережі Інтернет.
   

  Наприкінці зупинимось на впливі реклами на психіку дитини. У дитини дошкільного віку психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння тощо. Однак, постійний перегляд реклами формує у дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи. Ефект мерехтіння відеокадрів може призвести до дисгармонії мозкових ритмів, їх збою.
Не секрет, що комп’ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.
Комп’ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх динамічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп’ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.
Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп’ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп’ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп’ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп’ютерною залежністю). Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп’ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп’ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю.
Зрозуміло, що цьому має передувати роз’яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп’ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп’ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними вправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).
Під час комп’ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп’ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.
Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп’ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп’ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам’ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп’ютера, а не навпаки.
Згадане вище не означає потребу виключити з життя дітей ЗМІ. Це неможливо та й несуттєво. Адже існує багато телепередач та комп’ютерних ігор, що є енциклопедією моральності та знань про навколишній світ. Але підключати дітей до такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної інформації, а не повновладним господарем їхніх душ.

Поради батькам

• Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам’ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим.
• Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп’ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години на день (біля комп’ютера – не більше ніж 12 хвилин) для старших дошкільнят.
• Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію.
• Намагайтесь стежити за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео- і телепродукцію.
• Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп’ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, від чуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.
• Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.
• Для дітей молодшого шкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.
Таким чином, пам’ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, ми повинні пам’ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.

Онлайн -консультації з психологом з 9.00 до 15.00 у вайбері 0977419514

Ізоляція може бути нестерпною. Особливо якщо ви залишилися самі вдома, а найбільше задоволення в житті вам приносить спілкування з іншими. Або якщо у вас складні стосунки з партнером чи вашою сім’єю. Або якщо ви загалом незадоволені своїм життям. Проте є гарні новини: карантин може стати для вас можливістю докорінно переглянути своє життя та стосунки й змінити те, що не влаштовує. 

Чому нам складно жити в соціальній ізоляції

На нас негативно впливає вже те, що на карантин ми пішли раптово, не було перехідного періоду: більшість людей щодня їздили в офіс, гуляли, ходили в кав’ярні, а потім раз – і залишилися вдома. Це дуже різка зміна, під яку ми ще не встигли підлаштуватися.

Ще один фактор – ми звикли, що нас постійно розважають: на роботі нам облаштовують місце, в закладах готують смачну їжу, організовують заходи. Тобто є багато зовнішніх факторів, які хтось для нас влаштовує. А в ситуації самоізоляції нам треба якось розважати самих себе.

Багато хто більшість часу, якщо не рахувати сну, проводить не вдома, тому може навіть не звертати уваги на свій дім з погляду того, що, наприклад, там немає зручного крісла чи не подобається колір шпалер. А тепер усе це створює дискомфорт.

ми звикли, що нас постійно розважають

Більшості складно жити в самоізоляції, бо в людей раніше не було можливості зупинитися. Вони без зупину кудись біжать, наповнюють чимось своє життя, не запитуючи себе, навіщо бігти й куди.

Також складно тим, хто звик уникати зустрічі зі своїми близькими. Зараз ці люди розгублені, бо їм потрібно більше часу, ніж зазвичай, проводити із сім’єю, дітьми, партнерами та якось з ними взаємодіяти. Якщо цієї навички немає, буде складно.

Ще одна причина, чому нам важко переживати ізоляцію, – страх невідомості. Ми не до кінця розуміємо, що відбувається і скільки все це триватиме. Зараз я спостерігаю, що люди, які не звикли бути наодинці з собою, переживають карантин як горе. Вони заперечують ризики від коронавірусу, кажуть, що це все фігня, що це звичайний грип. Дехто висловлюється про це в агресивній формі в соцмережах і знецінює усвідомленість громадян, які закликають до самоізоляції. Думаю, скоро настане стадія торгів, коли ці люди почнуть самі з собою домовлятися та приймати нову дійсність. А відтак почнеться стадія пошуку нових сенсів. Зважаючи на те, що карантин продовжили, доведеться знаходити нові сенси у своєму житті під час самоізоляції.

Чому одним нормально, а іншим нестерпно

 Найгірше цей період переживають люди, які мають психічні розлади, наприклад тривожні розлади. Але незалежно від діагнозів це може негативно впливати на емоційний стан кожного з нас.

Ще дуже страждають літні люди, які не користуються гаджетами. Ми всі можемо хоча б зідзвонюватися з колегами та друзями онлайн, а вони ні. Один з ресурсів, який їх підтримує, це живе спілкування, умовно кажучи, на лавочці під будинком. Але в бабусь тепер немає цієї лавочки, де вони можуть зустрітися.

для інтровертів, найімовірніше, мало що змінилося,

для них це звична атмосфера

Сьогодні, окрім людей з певними психічними розладами, від самоізоляції страждають більше люди нарцисичного складу, холерики, які, як правило, потребують глядачів. Їм важливо виявляти себе та щось доводити іншим, тому ізоляція може бути для них особливо складною.

Простіше цей період переживають інтроверти, яким і так добре наодинці з собою. Такий тип людей часто йде працювати на фрілансі або в професії, де можна працювати самостійно без активної комунікації. Для інтровертів, найімовірніше, мало що змінилося, для них це звична атмосфера. Вони теж можуть переживати якісь побутові незручності, але ми живемо в часи, коли можна вільно зідзвонитися по скайпу та замовити все, що треба, додому.

 Якщо, умовно, попросити людину зробити список активностей, які є для неї ресурсом, а 90% з них вийде поза домом і з друзями чи колегами, то такій людині буде набагато складніше переживати соціальну ізоляцію. Можливо, такі люди навіть працюють вдома, але вони не вміють відпочивати вдома самі з собою.

Що робити

Наше соціальне спілкування можна розділити на складові: ми дивимося на людей, чуємо їх, комусь більше подобається говорити голосом, комусь – слухати, комусь – торкатися. В умовах самоізоляції нам доступні не всі канали, тому треба зрозуміти, які з них для вас найважливіші, та подумати, як їх компенсувати. Наприклад, під час відеодзвінків ми можемо бачити та чути людей, можемо говорити, а коли переписуємося, цього немає. Більшості зараз не вистачає тактильної частини, особливо тим, хто живе сам. Ми звикли обійматися, вітатися за руку, торкатися речей у нових місцях. Тому зараз важливо придумати, як реалізовувати бажання тактильності в себе вдома. Можна, наприклад, спробувати закутатися в плед з приємної тканини, прийняти ванну чи скористатися скрабами для тіла.

Слово «самоізоляція» вже говорить про те, що людина робить усвідомлений вибір, а отже, у неї для цього є мотивація. Треба пам’ятати, що навіть у ситуації з карантином у нас є вибір: ми можемо бути відповідальними й сидіти вдома та вимушено виходити на вулицю, щоб погуляти з собакою, піти в магазин чи в аптеку. А можемо заперечувати дійсність, послати всіх і піти на шашлики, бо вірус нам не страшний і взагалі його хтось вигадав. Ми обираємо свій варіант, у нас є власна мотивація. І в такому контексті мова вже не про виживання в самоізоляції, а про життя та усвідомлений вибір, який ми самі робимо в цих умовах.

Виживання – це про війну, насильство, примушування. Звісно, для когось сидіти зараз на карантині – це примус, а не свідомий вибір. Але варто подумати про цю ситуацію так: я обираю берегти своє здоров’я і не наражати на небезпеку інших, тому я вдома, хоча для мене це може бути нестерпно. Таке усвідомлення може багатьом допомогти в цей період.

ЩО ПОДИВИТИСЯ

• «В диких умовах» (Into the Wild), 2007 – про пошук нових сенсів в умовах ізоляції.
• «Вигнанець» (Cast Away), 2000 – про ще одного Робінзона Крузо.
• «Стежки» (Tracks), 2013 – історія відомої американської мандрівниці Робін Девідсон, яка тікає від реального життя та вирушає в подорож на самоті австралійською пустелею, взявши з собою тільки собаку і караван верблюдів.
• «Щасливі люди: Рік в тайзі» – документальний фільм про те, що можна бути щасливим, живучи в найсуворіших умовах в далеко від цивілізації.
• «Потяг до Пусана» – зомбі-апокаліпсис, чудове корейське кіно 2016 року про карантин, вірус і зомбі, після якого розумієш, що ми зараз на лайті.

тепер дуже мало на що можна відволіктися, а дискомфорту стало більше

Ми звикли, що коли нам вдома щось не подобається – чи то колір стін, чи то спілкування з партнером – ми можемо піти й відволіктися. Ми звикли відволікатися від дискомфорту. А тепер дуже мало на що можна відволіктися, а дискомфорту стало більше. Навіть те, що ми точно не впевнені, коли закінчиться карантин, теж спричиняє сильний дискомфорт.

Щойно карантин почався, з’явилися десятки добірок курсів, фільмів, серіалів, книг. З одного боку, класно, що людям тепер є чим себе розважити, а з іншого – це також про те, щоб кудись бігти та відволікатися від будь-якого дискомфорту. Насправді, коли нам тривожно, а навколо купа невизначеності, суто з погляду фізіології, не факт, що в такому стані ми взагалі що-небудь винесемо з цього контенту. Коли ми сильно тривожимося і перебуваємо в стресі, кора головного мозку починає гірше працювати, погіршується пам’ять. Тому всі ці рекомендації про курси радше про самовідволікання, ніж про розвиток.

Але глобальне завдання сьогодні – відчути, що мені дискомфортно і я можу витримати це. Варто дозволити собі отримувати негативний досвід, даючи собі можливість з ним впоратися.

Тут важливе і питання трактування того, що відбувається: я виживаю або я ставлюся до цього як до досвіду, обнуляюся та спостерігаю за собою. Це справді хороший момент, коли можна оновитися та навіть переродитися. На цьому тлі можуть з’явитися нові знання про себе та нові ресурси. Наприклад, хтось може задуматися, чи тою професією він займається, або спробувати перейти в онлайн-бізнес, хтось нарешті помітить, що маленькі діти виросли, для когось це буде перевірка стосунків. Якщо за півтора тижня карантину виявилося, що вам нестерпно жити разом з партнером, це привід зрозуміти, чи це взагалі ваша людина, або краще пізнати партнера та попрацювати над стосунками. Самоізоляцію можна використати для того, щоб наповнити своє життя чимось справді корисним.

ЩО ПОЧИТАТИ

• Марк Вільямс, Дені Пенман «Усвідомленість» – книга описує 8-тижневий курс практик розвитку усвідомленості.
• В. І. Лебедєв «Психологія і психопатологія самотності і групової ізоляції» – книга про феномен самотності особистості та самотності групи; попри складну назву дуже легко читається.
• Джонатан Троппер «Завтра живіть самі» – історія одного єврейського сімейства, що зібралося разом на траурний тиждень. Традиційно його треба проводити винятково в колі сім’ї, ізольовано від зовнішнього світу. За сім траурних днів уявлення героїв про життя, про себе та одне про одного кардинально змінюється.
• Євгенія Андрєєва «Закохані і навпаки» – записки психолога про те, як можна зберегти або зруйнувати стосунки в парі. Особливо актуальна для пар в ізоляції.

якщо за півтора тижня карантину виявилося, що вам нестерпно жити разом з партнером, це привід зрозуміти, чи це взагалі ваша людина

Тільки в тому разі, якщо ми дозволимо собі не загадувати на майбутнє, а бути в моменті й думати, що в цих умовах можна зробити важливого й корисного, ми зможемо отримувати від всього задоволення – і від перегляду фільмів, і від часу з дітьми, і від спорту, і від усамітнення.

Якщо період самоізоляції вам переживати особливо складно і нічого не допомагає, зверніться до психотерапевта, який працює онлайн.

А ще будь-які катаклізми – це час для людяності. У період коронавірусу допомога іншим теж може стати вашим ресурсом. Це якраз той спосіб, за допомогою якого ви можете легально виходити, водночас ви не просто йдете за чашкою кави, а приносите користь іншим людям. Наприклад, можна купити продукти для сусідів літнього віку та залишити їм під квартирою.

 Коли ми залишаємося без частини наших соціальних контактів і розуміємо, що в таких умовах нам некомфортно, це означає, що в них було для нас щось справді цінне. І саме тут з’являється інтенція до того, щоб подумати, чим ми можемо бути корисні, та увімкнутися в різні соціальні активності.

Вправи

ПРАКТИКА УСВІДОМЛЕНОСТІ

Спробуйте бути уважними до того, що відбувається тут і зараз, і називайте свої почуття. Наприклад, відстежуйте емоції та кажіть собі, що відчуваєте сум або тривогу. Звертайте увагу на те, як реагує на емоції ваше тіло, де саме в ньому відчуваються ці емоції. Це допоможе вчасно помічати зміни свого стану та не допускати випадків, коли нас повністю накриває і нам стає погано.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

Складіть список того, чого у вашому житті немає та що викликає у вас незадоволення і дискомфорт. Можливо, ваш дискомфорт у тому, що ви менше бачите людей, менше розмовляєте або вам не подобається вигляд помешкання. Запишіть це і подумайте, що ви можете зробити в цих умовах, аби доповнити те, чого бракує, та змінити те, що заважає. Зважаючи на це, починайте наповнювати своє життя такими рішеннями, як онлайн-дзвінки з друзями, онлайн-курси чи домашній спорт.

СПИСОК РЕСУРСІВ

Створіть список ресурсів, якими ви можете користуватися зараз. Це можуть бути інтернет, доставка, запас грошей, запас продуктів, розуміння того, що ваші близькі здорові й ви можете з ними спілкуватися. Це все – можливості, які ми зазвичай не помічаємо, але вони можуть бути сильним емоційним ресурсом у період ізоляції.

Далі складіть список внутрішніх ресурсів – якими є ви. Я сильний, я стійка, я хороший батько або хороша мама, я відповідальний працівник, у мене є ось такі досягнення та ось такі особисті якості. Це ваш внутрішній ресурс, який знадобиться у період самоізоляції, а ще тоді, коли все це закінчиться і треба буде повертатися до звичайного життя.

Відео про те,як розмовляти з дітьми про коронавірус! https://www.youtube.com/watch?v=1IXaWWUjBdY

Презентація для батьків "Як адаптуватися до карантину" 

https://content.e-schools.info/shyrokyzosh/library/Презентация_Microsoft_Office_PowerPoint_3.pptx

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

• Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати.
• Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.
• Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.
• Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).
• Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.
• Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.
• Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.
• Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини. Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик в одній зі своїх книг опублікував правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:
• Не віднімай чужого, а своїм ділися.
• Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.
• Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.
• Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
• Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.
• Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.
• Через оцінки не плач, будь гордим.
• Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.
• Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть.
• Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого.
• Намагайся бути акуратним.
• Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.
• Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

Загальні поради батькам від психолога:

Тривожні розлади зустрічаються набагато частіше, ніж люди це визнають. Якщо ви час від часу страждаєте від нападів тривоги – не переживайте, ви не самотні. Головне – не намагайтеся подавити тривожні думки. На думку Мелані Грінберг, психолога і письменниці, це вам не допоможе і тривожні думки повернутися до вас знову, іноді навіть більш сильні, ніж раніше.

Тим не менш, є кілька способів, які допоможуть вам заспокоїтися, коли ви відчуваєте зростаючу тривогу. Нижчеописані способи були схвалені експертами і психотерапевтами. Ось кілька з них:

1. Дихайте

На перший погляд, в цій пораді немає нічого особливого, але коли на вас настає тривога, стає важко дихати. Зосередьтеся на своєму диханні, це допоможе вам заспокоїтися. Роберт Купер, письменник і доктор наук, заявляє, що діафрагмальне дихання допомагає наситити вашу кров киснем, що в свою чергу допоможе вам розслабитися в лічені секунди.

Зробивши вдих на рахунок 5, а потім видих на рахунок 7, ви зможете заспокоїтися, розслабитися і позбутися від тривожних почуттів.

2. Шукайте підтримки

З тривожним розладом може бути важко впоратися самотужки тому дуже важливо мати в своєму оточенні людей, які зможуть підтримати вас у найважчі моменти. «Дослідження показують, що людям, які пережили травматичні події, буде легше впоратися зі стресом якщо їх будуть оточувати близькі і друзі, які зможуть їх підтримати», стверджує психотерапевт Бен Мартін.

Ваші близькі допоможуть вам відволіктися, заспокоїтися і повернутися в реальність, коли ви будете в цьому потребу. Вам зовсім не потрібно переживати все це в поодинці. Не забувайте, що у вашому житті завжди є люди, які вас люблять і приймуть вас таким, яким ви є.

3. Налаштуйтеся на позитивні думки

Тривожний розлад може з'явитися внаслідок постійних негативних думок і тому потрібно встигнути вчасно від них позбутися. Один із способів для цього – зосередитися на позитивному.

Якщо ви будете навмисно зосереджувати свої думки на чомусь позитивному, ви зможете запобігти негативні думки. Не варто недооцінювати силу позитивного мислення.

4. Уникайте кофеїну

Якщо вас часто мучать тривожні думки і до того ж ви п'єте багато кави або газованих напоїв – вам слід звести їх споживання до мінімуму. «Якщо ви цілий день відчуваєте себе збудженим і при цьому страждаєте від безсоння, зверніть увагу на те, скільки кофеїну ви вживаєте», заявляє Сьюзен Хаас, коуч щодо здорового способу життя.

Так як кофеїн – це стимулятор, він може посилити тривожний розлад. Зведіть споживання кофеїну до мінімуму, це допоможе вам краще справлятися з нападами тривоги. Замість цього, пийте багато води, про що власне і буде наш наступний пункт.

5. Пийте багато води

Якщо ви відчуваєте наближення нападу тривоги — тримайте поруч з собою склянку з водою. Багато людей, які страждають тривожним розладом, виявили, що випиваючи склянку прохолодної води, вони швидше заспокоюються під час нападів тривоги. Більш того, привчивши себе пити достатню кількість води щодня, ви поліпшите своє здоров'я в цілому.

6. Дізнайтеся свої тригери

Напади тривоги не відбуваються просто так, їх провокують «тригери», як називають їх психотерапевти. Певна ситуація або подія може викликати у вас тривожні почуття. Один із способів впоратися з тривогою – дізнатися, що саме її провокує, а саме знайти свої тригери. Якщо ви не розумієте, чому відчуваєте тривогу, вам буде складніше заспокоїтися.

7. Висипайтеся

Хороший сон зможе допомогти вам подолати тривожний розлад навіть до появи його симптомів.

«Сон менше 6 годин на добу – основна причина нападів тривоги. Тривожні думки можуть заважати вам заснути, але якщо ви спробуєте поспати хоча б 8 годин на добу, ви помітите значні поліпшення».

Висипайтеся і ви зможете запобігти напади тривоги, а також станете більш спокійним.

8. Займіться спортом

Спорт може допомогти вам не тільки запобігти нападу тривоги, але і також допомогти заспокоїтися, коли напад вже почався. Якщо у вас є можливість, завітайте на пробіжку або просто прогуляйтеся.

9. Прийміть те, що не в силах контролювати

Існує багато речей, які ми не можемо контролювати, приміром інших людей або певні ситуації. Тим не менш, ми в силах контролювати свої власні дії і реакцію на те, що з нами відбувається.

«Запам'ятайте, що іноді, ми в змозі контролювати лише наші дії і наше ставлення до подій. Якщо ви зосередите свою енергію на те, що ви можете контролювати, ви отримаєте більш продуктивний результат», пояснює Емі Морін, психотерапевт і письменниця.

Дуже часто, напади тривоги починаються в ті моменти, коли нам здається, що ми не в змозі контролювати ситуацію. Сфокусуйтеся на тому, що ви можете контролювати і відпустіть те, що не можете. Це допоможе вам впоратися з нападом тривоги, коли він почнеться.

10. Знайдіть свій механізм подолання

Механізм подолання – це те, чим ви можете скористатися під час чергового нападу тривоги. «Займіть себе тим, що приносить вам радість і вимагає повного вашої уваги», радить Рэлли Макалістер, лікар.

Це може бути малювання, спів, спорт, готування чи будь-яке інше заняття, яке підійде саме вам.

Не забувайте, що завжди є спосіб заспокоїтися під час чергового нападу тривоги.

«Замість того, щоб переживати, почніть думати. Ми починаємо переживати, коли заходимо в глухий кут, але якщо ми зосередимо всі наші думки на пошуку рішення – ми зможемо заспокоїтися. Переживання безглузді і непродуктивними, а мислення – це прогрес», заявляє Кімберлі Мэдлок, письменниця і коуч з тайм-менеджменту.

Для того, щоб впоратися з психічними симптомами тривожного розладу, навчіться для початку справлятися з його фізичними симптомами і більш позитивно дивитися на життя. І найголовніше, не забувайте, що поруч з вами завжди будуть люди готові вас підтримати.

Золоті правила виховання в сім’ї

1. Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій;

2. Формування системи цінностей та збереження в сім'ї емоційного комфорту;

3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;

4. Забезпечення тісного взаємозв'язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім'ї, бажаний результат виховання.

Десять заповідей батькам

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.